В Україні не знайти такої місцевості, де було б більше давніх та різноманітних пам’яток культури, ніж у невеликому селі Підгірці на Львівщині. Тут витає дух Київської Русі та Княгині Ольги… Великий археологічний комплекс літописного міста Пліснеська (що, зокрема, згадується у «Слові о полку Ігоревім»), монастир василіан ХVІІ—ХVІІІ ст., архітектурний ансамбль Підгорецького замку ХVІІ—ХVІІІ ст. з найдавнішим терасованим парком у Європі, — це далеко не повний перелік.
В XVIII ст. Підгірці входили в десятку найвишуканіших королівських резиденцій Європи і цілком заслужено вважались «галицьким Версалем». Старовинний замок міг би зайняти достойне місце серед європейської палацової та фортифікаційної архітектури, історико-архітектурна перлина ХVІІ століття — складова так званої Золотої підкови України (разом з Олеським і Золочівським замками).
Споруджено замок протягом 1635—1640 рр. під керівництвом відомих архітекторів Андре дель Акви і Гійома Левассера де Боплана, Підгорецький замок і досі вражає випадкових переїжджих своєю величчю та вишуканою красою ренесансних форм.
Це один із найкращих зразків поєднання імпозантного палацу з бастіонними укріпленнями. Не раз у Підгорецькому замку бували європейські монархи: Ян III Собеський, Владислав IV, шведський король Карл IV, російський цар Петро I, Австро-Угорський цісар Франц-Йосиф Габсбург, Німецький кайзер Вільгельм, та ін.). На згадку про відвідини палацу Петро I повіз із собою до Петербурга два бюсти — Яна III Собеського та Марії Казиміри. Зараз вони прикрашають Літній сад у Санкт-Петербурзі. Зупинявся у замку і Оноре де Бальзак.
Включений до складу так званої Золотої підкови України, він, однак, туристів бачить нечасто. Його двері замкнені. Адже понад десять років тому тут оголосили початок реставраційних робіт, і коли вони будуть закінчені сказати важко… А тим часом Всесвітній фонд пам’яток (World monuments fund, NY) включив замок у маленькому західноукраїнському селі Підгірці до переліку 100 об’єктів світової історико-архітектурної спадщини, які можуть бути втраченими для людства вже у 2008 році.
На початку червня Всесвітній фонд пам’яток, який уже 40 років працює над порятунком шедеврів світової архітектури, оголосив свій традиційний щодворічний список об’єктів, що уже найближчим часом можуть бути зруйновані. Єдиний у нинішньому списку український об’єкт — Підгорецький замок — руйнується через банальний недогляд. Представники ряду дипломатичних місій, представлених в Україні, виявили зацікавленість у проекті відновлення Підгорецького замку. Крім цього проводиться активна співпраця в рамках однієї з програм TACIS.
Варто наголосити, що прикладом розв’язання подібних проблем для нас можуть стати наші найближчі сусіди, і навіть не країни Західної Європи, де більшість замків і палаців століттями залишаються у приватній власності. Полякам, чехам та словакам вдалося перетворити свої історичні пам’ятки на сучасні ділові центри, заклади відпочинку тощо. У Європі відходять від звичайної реставрації, а працюють у напрямі ревіталізації об’єктів. Ревіталізація передбачає комплексне планування майбутнього об’єкта, починаючи з того, які матеріали застосовувати під час будівництва, до визначення його функціонального призначення. У багатьох країнах світу такі архітектурні перлини, як ансамбль Підгорецького замку, використовуються для розвитку туризму і дають чималу частку фінансових надходжень, сприяють не тільки піднесенню культури, а й розвитку економіки.
В Україні настав час, коли для відродження старих замків мають залучатися приватні кошти меценатів. Виникла необхідність створення недержавної, неприбуткової структури, яка б могла сконцентрувати зусилля і ресурси для ефективного і оперативного вирішення проблем, пов`язаних з реставраційно-відновлюваними роботами в Підгорецькому замку. Цей замок-палац — свідчення того, хто ми є і на що ми здатні. Наш обов’язок аби відновлений Підгорецький замок постав перед українцями, і разом із ним ми як нація відновили свою гідність. Інакше «терикони» середньовічного каміння стануть пам’ятниками нашій фатальній неспроможності.
Все в цьому світі минає, нема нічого вічного під сонцем.
Водночас усвідомлюєш і те, наскільки багато залежить від людини, від її помислів та вчинків:
можна творити, а можна руйнувати, можна берегти, а можна нищити,
можна пам’ятати, а можна перебувати у забутті…